Розвиток освіти в с. Голов’ятине

В 1868 році в селі Голов’ятине було відкрито школу грамоти. Дітей навчав відставний солдат, якого всі звали дідом Кононом. Дід навчає 6 сільських підлітків – синів місцевих багатіїв. Згодом дітей навчає сільський паламар, а з 1890 року дячок Ромоданов. Вони вже навчали 8-10 дітей, що складало 2-4% всіх дітей села.Учні учили лише слов’янську азбуку, а також молитви. Діти навчалися в церковній сторожці (до 1888 року), бо школи не було. Зате в селі було збудовано гарну церкву.

В 1888 році громадянин села Голов’ятине Соловей Лопатка збудував на свої кошти школу на одну класну кімнату. Тут була і кухня для вчителя. Це приміщення стояло до 1947 року (напроти шкільного подвір’я, через шлях, де зараз шкільний город і стоїть шкільна квартира).

Старі люди, які ще пам’ятають Лопатку розповідають , що він був честолюбний, любив, щоб про нього говорили. Ці люди розповідають, що тоді ходив такий слух про те, як Соловей Лопатко розбагатів. Лопатка працював на станції Бобринській і разом із своїми друзями пограбував якусь багату людину і після цього повернувся у село. Так говорять старі люди. Після цього Соловей Лопатко придбав землю, побудував цегельний завод, і потекли грошики в його кишеню. А робочих рук хватало. Треба ж було малоземельному чи безземельному селянину якось звести кінці з кінцями. Він ішов на цегельний завод Лопатки і працював за ті копійки , які він йому платив.

Соловей Лопатко був бездітний. І от для того, щоб про нього згадували, він і збудував на свої кошти цю школу і до самої смерті утримував її. Аж до встановлення Радянської влади в селі, в церкві завжди піп згадував про «благодійника» Солов’я Лопатку, а в школі кожний рік відбувався «благодарственний молебень» в честь цього «благодійника».

В 1899 році школа стала церковно-приходською вона мала три класи. Учні всіх трьох класів навчалися разом в одній класній кімнаті. В цьому ж році було прислано учителя Корнія Павловича Шумановського. Тепер у школі навчалося 20 дітей. Це були діти сільської верхівки із сіл Голов’ятине, Малого Бузукова та Гуляйгородка. У школі на першому місці було вивчення закону божого, а потім уже вчили читати по-cлов’янськи, читати і писати

по-російськи, рахувати. Головними книгами були Євангеліє, псалтир та часослов. Але у російській читанці статті були або релігійного змісту, або прославляли особу государя-імператора.

Кожний день уроки починалися з молитви «Царю небесний» та «Боже царя храни». Першим уроком завжди був закон божий Піп сідав за стіл, ложив перед собою лінійку і викликав учнів. Вони повинні були розповідати напам’ять те, що він дав вивчити з церковних книг. Ніколи і нічого піп не пояснював, він просто говорив: «А завтра вивчіть напам’ять від такої–то до такої-то сторінки».

1900 рік. Голов’ятине : дворів – 274, населення 1296, в селі 864 десятин землі, з яких 36 десятин належить церкві, 828 десятин – селянам.

В 1902 році прислали нового учителя Уляна Соловейовича Дона, уродженця с. Суботів, тепер Чигиринського району. Як розповідає громадянин села Голов’ятине Калашник Михайло Андрійович, який тоді вчився, учитель Дон в 1905 році організував гурток співів з жителів села. Тут співали пісні і тут же учитель роздавав листівки і нелегальну літературу, яку він одержував з Києва. Очевидці розповідають, що одного разу, по доносу, на ці співи з’явився піп і застав учителя за роздачею літератури. Піп розкричався, нахваляючись жалітися начальству. Незабаром цей учитель виїхав із села.

З 1902 року в школі навчалося 30 дітей (з трьох сіл), по 10 учнів в кожному класі. В цьому ж році школа випустила 9 учнів, які одержали свідоцтва. Троє з них пішло навчатися в Сунківську школу, один – по рекомендації попа – в двокласну учительську школу.

В 1903 році в школі існує бібліотека . Це була невелика шафа , в якій було 60-80 книжок: « Життя святих мучеників». Інших книг в цій «бібліотеці» не було

В 1912 році учителем був п’яничка Ісаєнко Яків Григорович. Основним навчальним посібником у нього була лінійка в три пальці шириною і 60 см довжиною з пружиною. Нею він бив немилосердно за найменшу провину. Особливо він не любив учня

Грицька Котляра за його свитку, особливої форми покрою. Через це учитель кожного дня ложив учня на стілець і шмагав лінійкою.

Якщо лінійка ламалася, він брав з рахівниці залізний прутик і бив ним. А на другий день в учителя появлялася друга лінійка.

Цей учитель дуже часто давав учням завдання, а сам п’янствував з писарем або кимось іншим. Увійде в клас, гукне якогось учня і каже:«Почисть мені оселедця». Учень чистить оселедця, потім принесе горілки. Так і училися…»

Часто цей учитель на уроці давав лінійку якомусь учневі і заставляв бити учня, який провинився. Завжди перед «кафедрою» учителя стояло на колінах декілька учнів .

В роки першої світової війни дітей учила просфірниця, а згодом 14-річний попівський син .

Навчання починалося, коли випадав перший сніг і закінчувалося до Паски (березень-квітень).

Більшість дітей, що навчалися в школі, закінчували тільки 1-2 класи і тільки діти найбільш заможних селян закінчували третій клас. Екзамени за ці три класи складалися в с. Сунках або в с. Залевках. Сюди з’їзджалися всі попи з навколишніх сіл.

1918 рік. Мешканці Голов’ятиного виступили проти австро-німецьких окупантів. 750 жителів села під керівництвом Я. Г. Ісаєнка, А. І. Котляра, В. Г. Цибка з’єдналися з партизанами та робітниками м. Сміли і встали на боротьбу проти загарбників.

1918 році В.І.Ленін підписав декрет про відокремлення церкви від школи і школи від церкви. Цей декрет звільнив шкільну освіту від впливу релігії і церкви.

В 1920 році в селі Голов’ятине відкрився четвертий клас. Школа стала чотирирічною. Тепер тут навчалося більше 100 дітей, з якими працювало 4 учителі.

Згодом навчанням було охоплене все неписьменне чоловіче і жіноче населення в школах лікнепу .

1929 рік. У Голов’ятиному створюється сільськогосподарська артіль ім. 12-річчя Жовтня (865га).

З 1931 року школа стала неповносередньою: в цьому році було відкрито 7 клас.

В 1934 році відбувся перший випуск учнів 7 класу: всього в цьому році закінчило сьомий клас 24 учні . Майже всі вони пішли вчитися далі. Тепер в школі навчалося біля 300 учнів .

Не вистачало вже приміщень для навчання. У колгоспників колгоспу ім.12-річчя Жовтня виникла думка збудувати світлу і простору школу.

В 1936 році загальні збори колгоспників винесли постанову про побудову нової школи .

В 1937 році було збудовано двоповерхову школу на7 класних кімнат. Школа мала приміщення для бібліотеки, піонерської кімнати. З 10 учителів, що навчали в цьому році 230 дітей, 4 вчителі мали вищу освіту, 5 – середню. Школа мала бібліотеку на 800 книг, мала достатню кількість навчальних посібників. Директор школи Білявський Леонід Володимирович, який поліг смертю хоробрих у Велику Вітчизняну війну, привів школу в дійсно культурну установу.

До Великої Вітчизняної війни все населення було письменним. Заможно жили колгоспники Голов’ятине: на трудодень одержували 3-4 кг хліба, 5-6 крб. грошей, не рахуючи соломи, овочів і т. д.

1941-1945 рр. Війна…

Чорні дні для села, коли воно було окуповане німецько-фашистськими військами. Сльози і стогін чулися всюди … Це полювали поліціанти за молодими людьми, щоб як худобу, гнати їх на роботу в Німеччину. Лунали постріли – це загарбники розстрілювали ні в чому не винних людей. Нагаєм гнали на роботу в поле мирне населення. Але не скорилися голов’ятинці. Вони були певні, що незабаром повернеться славна Радянська Армія. Багато з них перебували на фронті, мужньо захищаючи милу серцю Батьківщину від ворога.

Це:

Котляр Сидір Гаврилович - полковник Радянської Армії;

Новочуб Павло Фокійович– капітан Радянської Армії;

Бука Марія Григорівна – медсестра, загинула смертю хоробрих;

Фінько Арсен Трохимович – старший лейтенант;

Лопатка Андрій Олександрович – партизан, загинув смертю хоробрих при розгромі німецького обозу. Та інші.

Школа в селі була перетворена спочатку на казарму для німецьких солдат. На другому поверсі було викинуто перегородки між класами і зроблено одну кімнату, де було влаштовано сцену. Парти, столи – все пішло на паливо, перетворено в дрова для німецьких солдат. Всі навчальні посібники, бібліотека також були знищені. Для цієї ж мети було зірвано підлогу в коридорі першого поверху та в ряді класів.

На сам кінець хазяйнування німецьких розбійників в школі не залишилося жодної цілої шибки, жодних дверей .

10 січня 1944 року. Голов’ятине , Гуляйгородок та Малий Бузуків звільнено від фашистських загарбників військами 78 стрілецького корпусу 373 стрілецької дивізії.

92 жителі села нагороджені орденами і медалями СРСР. На честь воїнів, які віддали своє життя за визволення Батьківщини від фашистських загарбників, тут встановлено два обеліски Слави.

У пам’яті жителів Смілянщини назавжди збережуться героїчні подвиги воїнів Радянської Армії, партизанів і підпільників, мужніх трудівників тилу. Довгим і тяжким був шлях за визволення наших міст і сіл, адже ворог чинив шалений опір.

3 серпня 1941 року були окуповані села Смілянського району та місто Сміла.

В 1944 році працювало 6 учителів:

Ісаєнко Д.Я., Цибко П.І., Півторацька Марія, Цибко Л.М., Фінько М.С., Цибко Д.П.

В 1944 – 45 навчальному році працювало 8 учителів :

Цибко П.І., Цибко Д.П., Цибко Н.І., Ісаєнко Д.Я., Ісаєнко Т.Я.,

Фінько М.С., Калашник А.Й., Тринько О.Ф.

В 1945-46 навчальному році навчалося уже 163 учні. Учителями були: Цибко Петро Іванович – директор школи; Цибко Д.П., Цибко Г.П. , Ісаєнко Г.Я., Фінько М.С., Калашник А.Й., Тринько О.Ф.

В 1946 -47 навчальному році в школі навчалося 208 учнів, працювало 13 учителів:

Гарбузенко Я.К. – директор школи;

Конюшенко Я.І., Цибко Д.П., Колпакова А.А., Гуменюк С.С, Коюшенко Д.Л., ІсаєнкоТ.Я., Цибко Г.М., Голуб М.П., Момот У.М., Фінько М.С., Шпак В.Ю., Тринько О.Ф.

В 1947-48 навчальному році навчалося 182 учні. Працювало 8 учителів:

Шевченко С.С. – директор школи

Смойловська Р.А., Момот У.М., Ісаєнко Г.Я., Фінько М.С.,

Шпак В.П., Цибко Д.П., Тринько О.Т.

В 1948-49 навчальному році навчалося 172 учні. Працювало 8 учителів:

Шевченко С.С. – директор школи;

Смойловська Р.А.. Цибко Д.П., Орленко Т.В., Поповіченко С.Ф., Шпак В.Ю., Ісаєнко Т.Я., Хільченко З.О.

В 1949 – 50 навчальному році учнів у школі навчалося 255 , працювало 12 учителів:

Шевченко С.С. – директор школи;

Нагорний О.Т. – заступник директора школи;

Смойловська Р.А. ,Штангеєв П.Т., Цибко Д.П., Хільченко З.О.,

Мазуренко Т.Т., Піденко П.Д., Миколенко І.П., Миколенко О.М., Пустовіт Я.П., Поповіченко С.Ф., Шпак В.Ю.

В 1951-52 навчальному році працювало 14 учителів:

Шевченко С.С. – директор школи ;

Нагорний О.Т. – заступник д/ш

Смойловська Р.А., Цибко Д.П., Хільченко З.О., Мазуренко Г.Г.,

Піденко О.Д., Миколенко І.П.,Миколенко О.М., Пустовіт Я.Н.,

Поповіченко С.Ф., Проценко Є.М., Щур А.Є., Зацаринна Г.А.

В 1952-53 навчальному роців школі працювало 11 учителів:

Шевченко С.С. – директор школи ;

Нагорний О.Т. – заступник д/ш

Смойловська Р.А., Миколенко І.П.,Миколенко О.М., Хільченко З.О., Цибко Д.П., Мазуренко Г.Г., Пустовіт Я.П., Поповіченко С.Ф., Проценко Є.М.

В 1953-54 навчальному році в школі працювало 7 учителів.

Стодух М.Т. – директор школи

Смойловська Р.А.,Хільченко З.О., Цибко Д.П., Поповіченко С.Ф., Махаринець М.Д., Шевченко С.С.

В 1954-55 навчальному році працювало 8 учителів:

Стодух М.Т. – директор школи;

Шевченко С.С., Смойловська Р.А., Олексієнко Т.Є.,Цибко Д.П., Поповіченко С.Ф., Махаринець М.Д., Хільченко З.О.

1971 рік. У Голов’ятиному – восьмирічна і дві початкові школи, Будинок культури на 300 місць, дитячі ясла, широкоекранна кіноустановка, ФАП, відділення зв’язку, ощадкаса, продуктові і промтоварні магазини.

1984 рік. В селі відкривається нова двоповерхова восьмирічна школа, яка об’єднала всі школи села.

У 2006-2007 навчальному році Голов’ятинська загальноосвітня школа стала І-ІІІ ступенів працювало 19 учителів було 82 учні.

У 2007-2008 навчальному році у школі навчається 95 учнів.