Опис

роботи історико-етнографічного музею

при Голов’ятинській ЗОШ І-ІІ ст.

У сучасних умовах неухильно зростає роль музеїв, як важливих центрів науково-дослідної та освітньо-виховної роботи. Саме таким центром є музей Голов’ятинської ЗОШ І-ІІ ступенів. Це своєрідний літопис розвитку освіти та історії с. Голов’ятине «живе джерело», яке розповідає про минулі роки. Завдяки зусиллям учителів і учнів шкільний музей було засновано 21 жовтня 2008 року. Цьому передувала велика підготовча робота. Протягом кількох років, збиралися, вивчалися, узагальнювалися необхідні документи і матеріали.

Музей складається із п’яти розділів: «Розвитку освіти села Голов'ятине», «Революція гідності», «Голодомор 1932-1933 років», «Друга Світова війна» та «Етнографічний куточок». Тут розміщено матеріали, які розповідають про історію розвитку освіти у с. Голов'ятине, про події сучасності, сторінки Голодомору 1932-1933 років, про події Другої Світової війни, а також зібрано предмети побуту мешканців сіл Голов'ятине та Малий Бузуків.

У першому розділі розміщено інформацію про розвиток освіти села Голов’ятине.

Другий стенд - це своєрідний фотоальманах із історії школи, на якому розміщено світлини педагогічного колективу різних років, будівля старої та нової школи.

Наступні три стенди присвячені подіям сучасності. На стенді «Революція гідності» висвітлено герої Смілянщини, які загинули під час подій на Майдані 2014 р., «Наші герої АТО. Життя віддане за Україну», присвячений воїнам Смілянщини, які загинули під час антитерористичної операції на Сході України та стенд «Наша гордість! Наша сила!» висвітлює воїнів-односельчан, які брали або беруть участь у антитерористичній операції на Сході.

Слідуючий розділ - це результат пошукової роботи педагогічного та учнівського колективу школи, де вміщено матеріали про Голодомор 1932-1933рр. с. Голов'ятине та с. Малий Бузуків. Це і списки жителів сіл Голов'ятине та Малий Бузуків, які померли під час голодомору.

Дані про голодомор мовою фактів розповідають про те, що голодомор в Україні тривав 7 місяців (з квітня 1932 по листопад 1933 року)

За різними даними, під час голодомору в Україні загинуло від 4 до 7 млн.

осіб.

Голодомор в Україні був штучним, оскільки того року в Україні був поганий урожай, а влада СРСР різко підвищила заготівлю хліба, а для виконання плану конфісковувала продукти харчування.

Така ж участь була уготована і жителям Смілянського району. За даними природного приросту населення на 1932-1933 роки, у с. Голов'ятине померло 519 осіб, у с. Малий Бузуків -136 осіб, а всього по району жертвами геноциду стали 8284 особи .

Також на стенді «Голодомор 1932-33 років - цифри, факти, спогади мешканців села про Голодомор 1932- 1933 років у с. Голов'ятине.

Ряд експонатів музею присвячено подіям Другої Світової війни 1941- 1945 років.

На центральному місці знаходиться стенд із світлинами воїнів — односельчан, які загинули в боях за нашу Батьківщину.

Стенд «Рокам ніколи пам’яті не стерти» розповідає про бої, які точилися під Смілою, дати визволення сіл Смілянського району та назви дивізій і полків, які розгромили ворога. Також стенді вміщено автобіографічні матеріали про учасників Другої Світової війни – Зацаринного Леоніда Олексійовича, який з вересня 1956 року був директором нашої тоді ще восьмирічної школи, та Буку Анастасію Панасівну мешканку села, яка у 19-річному віці пішла працювати медсестрою на санітарний потяг.

Чільне місце у шкільному музеї відведено партизанському та підпільниць кому руху с. Голов'яине та сіл Смілянського району.

Так, у вересні 1941 року було створено підпільну партійну організацію, яку очолив колишній голова Смілянського районного комітету Василь Феофанович Ромейко. Активну допомогу надавали і наші жителі села, які створили партизанський загін. Так, Плужник Дмитро Васильович, який був зв'язковим, передавав відомості у партизанський загін, що діяв у Холодному Яру. Активно допомагали Ляхівець Михайло Гнатович, Демченко Андрій Родіонович.

Варто зазначити, що Голов'ятинська школа має і своїх воїнів- афганців. Це колишні учні нашої школи Подвиженко Іван Васильович та Підварський Леонід Іванович.

Наступний розділ присвячений українській етнографії, де зібрано експонати старовини.